Свято Пресвятої Євхаристії

Свято Пресвятої Євхаристії

“Хто їсть моє Тіло і п’є мою Кров, той має життя вічне, і я воскрешу його останнього дня” [Ів. 6, 54]

Свято Пресвятої Євхаристії з’явилось у ХІІІ столітті. Днем святкування було обрано саме четвер, день коли Христос встановив Тайну Євхаристії. Свято завжди випадає на другий четвер після Зіслання Святого Духа або ж у четвер після неділі Всіх Святих. Це – урочисте святкування Євхаристії, що є священним даром, який залишив Ісус Христос своїй церкві під час останньої вечері.

Починаючи з XII ст. Західна церква робила спроби зробити Пресвяту Євхаристію предметом особливого культу поза Службою Божою. Єпископ Роберт з міста Льєж, що в Бельгії, у 1246 році встановив у своїй єпархії празник на честь Найсвятіших Тайн. Цей празник був відзначений вперше в 1247 році в церкві Святого Мартина у місті Льєж.

Празник Пресвятої Євхаристії поширився іншими країнами Європи. Папа Урбан IV у 1264 році започаткував святкування цього празник в цілій Католицькій Церкві під назвою Свято Тіла і Крові Христових. Однак, започаткування цього празника в багатьох місцевостях натрапляло на опір духовенства. Саме тому Папа Климент V на соборі у невеликому містечку В’єн на південному сході Франції, у 1311 році остаточно затвердив рішення свого попередника щодо празника Христового Тіла. Відтоді празник Христового Тіла стає загальним у всій Католицькій церкві.

Започаткування празника в честь Пресвятої Євхаристії було протистоянням Західної церкви єресям, що перечили присутність Ісуса Христа під виглядом хліба й вина. Святкування цього празника мало вплив й на Східні Католицькі церкви. В Українській Греко-Католицькій Церкві воно було введене постановами Замойського Синоду у 1720 році, та з того часу відзначається щорічно.
Особливою ознакою цього свята є урочиста процесія зі Святими Дарами навколо храму або вулицями міста. Святкову процесію очолює священик, що несе дароносицю, за ним слідують парафіяни. Процесійна хода зі Святими Тайнами бере початок у XIV ст. Перша така процесія відбулася в місті Кельн, що в Німеччині у 1279 році.

В цей день у храмах освячують віночки, що є символом вічного життя. Освячені віночки служать оберігом домівок. Вони плетуться із цілющих трав, які якраз до середини червня набирають своїх чудодійних властивостей. У вінки вплітають найкращі трави та квіти: материнку, чебрець, ромашку, м’яту, розхідник, деревій та інші. Освячені віночки зазвичай вішають біля дверей або ікон. При потребі їх використовують у лікувальних цілях для людей та домашніх тварин. Висушені вінки спалюють і ними обкурюють приміщення.

 

Zdjęcie: lublin.gosc.pl