Народна кухня є такою ж культурною спадщиною українського народу, як мова, література, мистецтво. Їжа, як важливий компонент традиційної культури, найдовше зберігає етнічні особливості. Саме українську кухню не сплутаєш із жодною у світі! Має вона свої секрети, та неповторні страви для найвибагливіших  гурманів. Українська кухня цінується далеко за межами країни. Українські борщі та вареники давно увійшли в меню ресторанів світу.

Своїм корінням наша національна кухня сягає часів розквіту Трипільської культури – їй понад 7500 років. Українська кухня є надзвичайно багатою. Самого лиш борщу господині в різних куточках України готують понад 30 різновидів. До його складу входить 20 інгредієнтів. Український  козацький куліш, як перша страва на основі пшоняних круп є чудовим засобом профілактики онкологічних захворювань. Здавна наші предки  уміли готувати різні м’ясні страви, звідси й різноманітні крученики, завиванці, бігос, фарширована птиця. Невід’ємною частиною традиційної української кухні є різноманітні каші: пшоняна, гречана,  гарбузова. Не можливо уявити нашу кухню без галушок та пампушок. Страви з картоплі почали з’являтися на Україні лише у XVIII столітті. А от томати та соняшникова олія увійшли до традиційної української кухні в XIX столітті.

Селянина – п’яничку  часто можна зустріти в творах українських письменників XVIII- XIX ст. Та чи знаєте ви, що вина та різні фруктово-ягідні наливки були більш характерними алкогольними напоями, вживаними нашими пращурами, аніж горілка та міцні спиртові настоянки? А також, в Україні, традиційно для словʾянських народів, пили медовуху – легший і натуральніший напій. Багаті традиції його, сьогодні по крупинках відновлюють пасічники. Як виявилося, горілка не є традиційними напоєм України. Хоча, тепер у нас існує чимало традиційних настоянок на горілці, що мають не тільки кращий за горілку смак, але ще й певні цілющі властивості. Серед найпопулярніших настоянок є перцівка, часниківка, настоянка на горіхових перегородках, ну і звісно ж, медовуха.

Безсумнівно, українська кухня славиться своїми варениками! Ніжні, ароматні та надзвичайно смачні вареники зі сметанкою знають від малого до старого, як говорять у нас.  Вареники в Україні є настільки популярними, що вони оспівані в народних піснях та творах письменників. А ще українці увіковічнили вареник у… пам’ятнику. Так-так, єдиний в Україні пам’ятник варенику є у Черкасах.

Мене зацікавило питання, а хто і коли приготував вареники вперше? Як виявилося, вареники, це вам не коників ліпити і в них є своя цікава історія, своє почесне місце в українській культурі.

Одна з версій говорить, що походженням вареників ми зобов’язані турецькій кухні. Турецька страва “дюш-вару” на вигляд схожа на пельмені, так сильно припала до смаку українцям, що вони стали готувати свою страву, яку назвали вараники. Через деякий час назва трансформувалася у вареники. Українці надали вареникам свій національний колорит. У наших “дюш-вару” з’явилися свої різні, унікальні та регіональні начинки. Понад 30 різноманітних продуктів використовується в різних куточках України в якості начиння для вареників. Тут вам і з картоплею з цибулею, і картоплею з сиром, з самим сиром, з ягодами, з м’ясом, шкварками, і звичайно ж, з вишнею. Які ж смачнючі варенички з вишнею та политі свіжим гречаним медом!

За іншою версією вважається, що страва існувала ще в часи язичництва і за своєю символікою різнилася з теперішніми уявленнями. Її споживання приписують, буцімто, ще трипільцям, де вареники символізували в них місяць та плодючість. Начинка вареників символізувала продовження роду. Вареники з пшоняною кашею сприймалися як символ майбутнього життя. Вареники з маком уособлювали множинність зоряного світу. Великою життєтворчою силою наділялися посічені в начинці яйця. Начинка з грибів сприяла чоловічій сназі, з риби — жіночій. Українці вважали, що вареники мають магічне значення. Вони складаються з мінімум п’яти складників, що творять символ з древніми віруваннями та знаннями. Кожна подія у житті українця супроводжувалась готуванням вареників.

Вареники, які ви знайдете в Польщі “pierogi ruskie” дуже рідко зустрічаються в Росії чи Україні. Вони потрапили до Польщі зовсім не з російської кухні. Вважається, що рецепт разом з назвою поширився по Польщі з Галичини – області, яка ще кілька століть тому називалася “Червона Русь”. І саме цей різновид “pierogów” став найпопулярнішим. Сьогогдні важко знайти кафе або ресторан, в меню якого не значилися б “Pierogi ruskie”. Такі вареники начиняють сумішшю вареної картоплі і сиру, присмаченою різними приправами, а подають із смаженою цибулею та шкварками.

Продовжуючи тематику шкварок, перейдемо до сала. Сало – ще одна невід’ємна частина колориту української не лише кухні, а й культури. За частотою вживання сало можна порівняти з такими відомими національними стравами, як борщ, вареники, голубці, галушки. Сало є неповторною закускою в тому сенсі, що  українці їдять його шматками, часто з хлібом та часником, з солоними овочами. Сьогодні, сало солять, маринують, запікають, додають то різноманітних супів та каш.

Звісно, я не все розповіла про багату та калорійну українську кухню, та маю надію, що викладена інформація комусь таки розширить горизонти.