Мій перший візит до Любліна відбувся 2 роки тому. Люблін видався мені середньовічним містом лицарів і романтики. Минуле і сьогодення тепло поєднані у цьому місті.

Сучасні будинки доповнюють історичну панораму міста. Основним гаслом Любліна є «Люблін – місто натхнення» і кожен може відчути дух натхнення в повітрі. Я відчайдушно закохалась у місто уже з першого погляду.

Коли я гуляю по Старому Місті, у мене таке відчуття, що час там зупинився, в таких маленьких вузьких вулицях.  Тут панує зачаровуюча атмосфера. Це захоплююче. На перший погляд, Люблін здається містом молоді. Молоді усміхнені обличчя скрізь. Це справляє враження, що ти на вершині життя і молодості. Специфічною характеристикою Любліна є те, що тут змішана енергетичність студентів і спокійність усміхнених монахів і монахинь, що інсують в гармонії між собою.

Не тільки архітектура і вузькі вулиці роблять Люблін особливим і привабливим. Люди роблять його дружнім і унікальним. Тут вони милі, ввічливі і гостинні. Де б я не пішла, в банк чи в магазин, мешканці Любліна завжди раді допомогти. Я була приємно здивована мерією. Працівники теж допомагають. Я відчуваю дружню атмосферу скрізь. Я не зустрілась з жодними проблемати, що могли б знівелювати хороше враження про Люблін. Можу стверджувати, що Люблін відкритий для іноземців. Це багатомовне, багатокультурне місто, в якому я ніколи не почувалась некомфортно.

Як українка, я можу завжди почуватись впевнено і з’єднано зі своєю культурою і релігією. Адже в Любліні є греко-католицькі і православні храми. Служби проходять тут українською мовою. Після служби я зустрічаюсь з людьми з мого рідного міста і середовища, і ця єдність робить перебування в Любліні ще кращим. Це допомагає мені почуватися частиною суспільства, а не незнайомцем в іншій країні. Я почуваюсь у цьому місті як удома.

Коли я вперше приїхала сюди, я була здивована, наскільки місто пристосоване для людей. Все тут зроблене з думкою про них. Автобуси, будинки, університети, гуртожитки – все пристосовано для людей з особливими потребами. Люди у візку – це повноправні члени суспільства. На мою думку, українські місцеві влади мусять взяти приклад з цієї традиції піклування про потребуючих.

Після того, як я прожила в Любліні рік, я можу сказати, що це безпечне місто. Я завжди приїжджала сюди вночі, але була впевнена, що викликавши таксі, я буду зажди в безпеці. Тут можна почуватись спокійно.

Ще одна річ, яка мені дуже подобається, це Ювеналія. Це свого роду змагання між університетами. Протягом квітня-травня культура молоді стає не лише абстрактним поняттям, але стилем і ритмом життя всього міста. Студенти і молодь стають головним стержнем культурного життя міста. Тут студенти знають як навчатись і як відпочивати. Вони організовують різні змагання, концерти, на яких виступають відомі популярні зірки. Під час Ювеналії можна відвідати різні культурні заходи по всьому місту. Майже щоночі є свято культури і молодості.

Судячи з мого досвіду, польські студенти дружелюбні і готові допомогти, але часом їх необхідно трохи більше часу, щоб пізнати тебе трохи краще. Вони відкриті, не бояться висловити свою думку на різні теми. Я вважаю, що це залежить від освітньої системи університетів. Будучи студенткою Католицького Університету, я можу сказати, що професори лояльні, відкриті на діалог зі всіма студентами. Мені дуже подобається той факт, що навчання в університеті можна поєднувати з працею.

Польський уряд допомагає українським студентам отримувати візи. Візові центри по всій Україні мають так звані «зелені коридори», щоб могти з легкістю отримати візу. У зв’язку з політичною ситуацією в Україні, все більше і більше людей хочуть отримати польську візу, що могло б створити проблеми для студентів.

Це все, що я хотіла сказати. Але ще один рік я буду жити тут, тому сподіваюсь, що цей рік принесе ще більше і більше позитивних вражень від міста. Все написане – мій досвід, і я вдячна мешканцям Любліна, що зробили моє життя тут особливим.

Iryna Ilyashevych