В даний час, уже від початку листопада, торгові центри намагаються перевершити один одного в організації все більш і більш красивих різдвяних декорацій. Всюди розвішені різдвяні прикраси, кольорові різдвяні вогники, встановлені чудові, подекуди просто, дивовижні ялинки, а з динаміків линуть різдвяні суперхіти, на кшталт, “Last Christmas” групи WHAM! Всі кудись поспішають. Проте, будь ласка, зупиніться на хвилину, прочитайте цю статтю, і, можливо, ви відкриєте для себе новий сенс Різдва.

Різдвяний час в Польщі є особливим. Зокрема, це стосується Святвечора. Це найурочистіша ніч в році. Сучасна традиція святкування Святвечора закріпилась у польських родинах у XVIII столітті. Весь “процес” традиційного Святвечора глибоко вкорінився, традиції передавалися з покоління в покоління. Так само, як і сьогодні, колись головним моментом Святвечора була святкова вечеря напередодні Різдва, якій передували загальні порядки та приготування особливих вігілійних страв. Всі кімнати в будинку прикрашали святковими гілками хвойних дерев, що символізували здоров’я та життєздатність. З настанням сутінків, всі господарські роботи по дому повинні були бути завершені. На стіл клали сіно, та накривали його білою скатертиною, а за столом залишали місце для втомленого мандрівника. Додаткове місце за столом було символом пам’яті про померлих членів сім’ї. По чотирьох кутах кімнати, розміщені були чотири різні снопи зерна, як символ родючості протягом наступного року. Протягом дня дотримувалися посту, й сама вечеря була пісною. У цей день не можна було сперечатися, існувало повір’я “що в переддень Різдва, те й увесь рік”, не було й звичаю відвідин, лиш найближчі родичі могли приходити вгості. Кількість страв традиційно повинна була бути непарною. У селян на столах було 5-7 страв, як символ 7 днів тижня. Дворяни ставили на свої столи 9 страв, як символ дев’яти хорів ангелів. Та лише аристократи частувалися в Святвечір 11 стравами, звичайно, їх могло бути і дванадцять, у пам’ять про дванадцять апостолів.

Вечеря, зазвичай, складалась із пісного борщу з варениками, грибного або мигдалевого супу, з капусти з грибами або гороху і капусти, обов’язкові були рибні страви (як сьогодні, короп був найважливішим), вареники з капустою і грибами теж були на столі, як і компот із сушених фруктів, та різдвяний торт з маком – маківник. Традиційний Святвечір починався після появи першої зірки на небі, як пам’ять про Віфлеємську зірку. Ця традиція триває і сьогодні. Традиційно, починалась вечеря із молитви. Родина читала Євангеліє про Різдво Господа і ділилась облаткем (випеченим з борошна і води, хлібцем), як символом примирення і дружби. Потім відбулася вечеря із загальним колядування до опівночі. А опівночі починалось урочисте богослужіння в пам’ять про прибуття пастухів до Віфлеєму. Залишки їжі та оплатек віддавали домашнім тваринам – вважалося, що в цю ніч тварини розмовляють людським голосом.

Різдво та наступний день Святого Степана (другий день різдвяних свят), як і зараз, був часом зустрічі з сім’єю, часом спільного святкування.

Особливою була також традиція колядування. Це загальна ходьба переодягненої молоді від хати до хати, що розносять добру новину народження Христа співаючи колядки. Найчастіше це виглядало, як водіння переодягнутого бика (тура), такого казкового персонажа, що нагадує одночасно і бика, і козу. Інша група колядників оспівували на розігрували біблійну історію Різдва. Тут були такі персонажі як: дід (Dziad) та баба(Babа), волхви, пастушки, Смерть та Диявол. Існувало повір’я, що прийде нещастя в родину, чию хатину оминули колядники. Ця повір’я тепер поступово зникає.

Очивидним є те, що на сьогодні, переважна більшість традиції залишились актуальними. На наших столах залишились дванадцять пісних страв, приготованих разом в родинному колі перед Різдвом.  Напередодні свята, ми прибираємо та прикрашаємо свої помешкання. Замість хвойних гілок, у нас в будинках стоять прикрашені іграшками та вогниками ялинки (ця традиція прийшла до нас з Німеччини). Під скатертину ми все ще кладемо сіно та залишаємо місце за столом для тих, хто вже не з нами. Залишилась традиція ділитися оплатком, молитися перед вечерею та читати уривки з Євангелія. Колядки лунають в кожному будинку до півночі. Неповторної магії набуває Різдво, коли за вікном панує зима. Мороз, холод та сніг красиво підкреслюють тепло домашнього вогнища. Останнім часом з’явилась нова традиція, без якої польське Різдво уже не можна уявити. Звичайно, що мова йде про фільми “Сам удома” та “Сам удома 2”, що транслюються кожен Святвечір. Я думаю, що майже в кожному польському домі все сімейство засідає в цей час перед телевізором.

Якби колись хтось з вас був би “втомленим мандрівником”, то ви завжди можете розраховувати на вільне місце за столом, тому що в Польщі є приказка, “гість в дім, Бог в дім”, і віра в те, що ніхто не повинен бути самотнім на Різдво. Шкода, що все менше і менше традицій зберігається в сучасному святкувані, проте, це все ж величні традиції, які повинні передаватися із покоління в покоління. Пам’ятаю святкування Різдва в дитинстві та розповіді бабусь і дідусів про це свято у їхні часи. Ціла родина була вдома, сніг засипав все місто, це було чудово та красиво, і колядки, що линули довкола, підкреслювали красу того, що відбувалося довкола. Різдво було днем, коли вся родина об’єднувалась для спільного святкування. Це час, коли варто сповільнитися та подумати про те, що є дійсно важливим. Слід подумати, чи насправді широко поширена комерціалізація Різдва підкреслює унікальність та специфічність цього святкового часу, що варто провести з родиною?

Patrycja Cap