“Ті, що виїздять за море, міняють небо, а не душу”
Горацій
Можна скільки завгодно їздити по світу, міняючи калейдоскопи країн та міст, але важливо відправитися потім туди, де в тебе буде можливість згадати ті речі, які ти побачив. “Ти ніде не побуваєш по-справжньому, поки не повернешся додому,” написав Террі Пратчетт у своєму романі “Божевільна зірка”. Згадуючи дитинство, проймаєшся дивними відчуттями, які описати просто не вистачить слів. Як писала талановита сучасна поетеса Ліна Костенко “в дитинстві відкриваєш материк, котрий назветься потім — Батьківщина,” з якої зробиш крок у широкі світи. І в якому б куточку Земної кулі ти не був, завжди повертатимешся думками в рідні місцини безтурботного дитинства і п’янкої юності.
Не надто далеко від міської метушні та гамору шумних автомобілів, що вервечкою мчаться по автострадах, залишаючи за собою завісу густого диму, розкинулось затишне та мирне містечко Підволочиськ, закуток мого натхнення та життєдайної сили. Тут – моя рідна домівка, мої друзі та близькі серцю люди.
Підволочиськ лежить на теренах Тернопільщини, цікавого та своєрідного краю. Природа щедро наділила цей край наземними багатствами, і справжнім підземним царством: більше ста печер, в тому числі одні з найбільших у світі. Тернопільщину ще називають “країною замків”. Ще б пак, тут збереглося більше 30 замків чи їх руїн, що значно перевищує цю кількість пам’яток серед всіх областей України.
І трішечки цікавої історії. Перша писемна згадка про поселення, що розташоване на правому березі річки, написана в акті від 9 липня 1463 про поділ “Отчини своєї”, коли воно перейшло до князя В. Збаразького. У 1772 році в наслідок першого поділу Речі Посполитої, Підволочиськ відійшов до монархії Габсбургів. 1920-39 ХХ століття, після боротьби з різними окупантами, містечко належало до Польщі.
Я не даремно написала деякі факти з історії, бо саме приналежність території до теренів Речі Посполитої відіграла свою роль у створенні локальної окраси краю, специфіки його мови та й навіть культури. Не раз, спілкуючись із подругами з різних куточків України, мені доводилось пояснювати значення слів нашого регіону. Розмовляючи з ними, та мимохідь вживаючи діалект регіону, доводилось бачити збентежений погляд, мовляв, “ти про що?” J. Найколоритніші слова нашого краю, які можна почути у нас всюди – це видельце, колега, колежанка, кавалір, кавалірка, горнятко, бараболі, фіранка, калабаня, пироги, зупа, файно, ровер, коц, церета, пацьорки, люстерко, краля, вбрання, і це лиш часточка багатого словникового запасу регіону.
Завдяки своєму потенціалу сільського господарства, кухня моєї області є дуже різноманітна. Особливе місце займає борщ! Кожен рік на Тернопільщині проводиться фестиваль борщу, на якому готують понад 700 літрів борщу за різними рецептами. На Тернопіллі вважають, що історія борщу ведеться з часів війни з турками. При взятті турецьким ханом Азовської фортеці козаки опинилися в облозі. Кілька днів козакам прийшлося провести голодними. Але потім вони кинули в казан усе те, що росло навколо та зварили, і вийшло досить смачно. З того часу й повелося, що борщ в Україні – національна страва.
На Тернопільщині готують велику кількість страв з риби, тут можна скуштувати і рибний жульєн, і вареники з рибною начинкою, і рибний холодець, і рибний пудинг, а також велику кількість страв з смаженого, тушкованого та запеченого карпа. Також у нас готують дуже смачні вареники із самою різноманітною начинкою. Дуже популярними є страви з грибами. І звичайно ж, на Тернопіллі готують безліч страв з м’яса. У нас Ви зможете скоштувати різні крученики, завиванці, фаршировану птицю та багато інших смачних страв.
Тернопільщина є дивовижно багатим краєм!
Ласкаво просимо до нашого неповторного куточка України!
Ірина Іляшевич
